Пеленгуй, не пеленгуй - все одно здобудеш... сенсацію!

Дякуючи журналістам "Слідство.Інфо", український медіа-простір буквально збурила ціла хвиля коментарів та доповнень до, нажаль, як вже неодноразово констатувалося, надзвичайно безталанно зімітованого журналістського розслідування на підставі наявних у слідчо-оперативної групи Нацполіції матеріалів. Мова йде про розслідування вбивства відомого не тільки в Україні журналіста Павла Шеремета, яке де-факто сталося 20 липня 2016 року на розі вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького в українській столиці шляхом підриву автомобіля, на якому пересувався потерпілий.
Скептиків майже одразу надзвичайно напружило те, що в розпорядженні Дмитра Гнапа та його колег опинилися документальні матеріали та інші матеріальні носії доказової інформації у цій справі, які ніби-то журналісти одержали від своїх джерел та шляхом цілеспрямованої роботи з власниками камер спостереження, розташованими на навколишніх вулицях до місця, де мешкав Павло із власницею медіа-холдингу "Українська правда" Оленою Притулою. Власне, автівка, в якій він загинув, теж належала пані Притулі, проте, ця обставина зовсім не зацікавила майстрів сенсацій із проекту "Слідство.Інфо".
На сьогодні вже дуже багато написано з приводу того, як зверхньо і непрофесійно було підготовлено та здійснено це розслідування, проте, все іще лишилися правдорубці, що поза як прагнуть показати власну компетентність на, як то кажуть, пустому місці. Одним з таких "експертів" вирішив себе продемонструвати донецький блогер Денис Казанський.
"У фільмі-розслідуванні по Шеремету залишився поза увагою один цікавий момент", - анонсує чергову інсинуацію з приводу розслідування "Слідство.Інфо" пан Денис.
"Як зазвичай правоохоронці дізнаються, хто знаходився біля місця злочину? За допомогою пеленгування мобільних телефонів. Саме так найчастіше знаходять телефонних "терористів", які повідомляють про мінування шкіл та станцій метро. Тож колишнього СБ-шніка Устименка, який знаходився біля місця злочину, мали запеленгувати та знайти за номером мобіли. Але ж він начебто не був допитаний правоохоронцями? Чому?" - задається питанням блогер.
"Можливо, Устименко свідомо залишив мобільний дома, чудово знаючи про те, що телефон може видати його місце знаходження. Тоді це важливий факт не на його користь. Як було насправді? Про це має знати СБУ. І це дуже важливий момент у цій справі", - наполягає Денис.
Отже, як видно, блогер серйозно вважає, що "контора" має знати й відповідати за усе, що відбувалося навкруги, в радіусі декількох кварталів, від місця загибелі Павла Шеремета.
Ні, зрозуміло, що перегляд американських детективних кінострічок так чи інакше надихає проводити власні розслідування, самому ставати такими собі "лейтенантами Коломбо", адже цей надзвичайно прискіпливий та занудний тип, не дивлячись навіть на відразнюючі зовнішні дані, викликає дивну приязність в усіх, особливо на фоні тих успішних, блискучих та ефектних злочинців, яких він викриває.
Проте, досвідчений блогер, яким вважає себе Денис Казанський, мав би, насамперед, вивчити матеріальну частину, перед тим як хизуватися своєю обізнаністю у тому, як розслідуються теракти та їх імітації.
Як відомо, розслідування вбивства Павла Шеремета здійснюється слідчими органами Національної поліції з благословіння Генеральної прокуратури в рамках так званого "фактового" кримінального провадження, з якого майже одразу зникла така кваліфікація підриву автомобіля, в якому загинув відомий російсько-білоруський журналіст, як теракт, поступившись вбивству з обтяжуючими обставинами, зокрема, суспільно небезпечним способом.
Таким чином, це із самого початку перестає бути "терактом", про який каже Казанський, акцентуючи увагу на "телефонному мінуванні", а відповідно, не може і не має, згідно норм Кримінально-процесуального кодексу України, розслідуватися співробітниками СБУ із використанням всього наявного в них технічного знаряддя, бо "вбивство" - це не їх підслідність і компетенція. Так, дійсно, їх можуть залучити до розслідування вбивства, проте, таке рішення, відповідно, не без відома Генерального прокурора, має ухвалювати слідчий у цій справі, один з яких, не виключно, і стоїть за витоком конфіденційних матеріалів слідства відомим журналістам-розслідувачам.
А тому, відстежувати та аналізувати наявність чи відсутність певних пристроїв у зоні покриття близько 10-15 "сот" різних телекомунікаційних операторів, що забезпечують телефонний радіозв'язок у зоні від особистого помешкання загиблого до, власне, місця вибуху - "СБУ-шники" не мають жодних підстав і, слід відзначити, реальних можливостей. Як хтось собі уявляє переробити інформацію про майже сотню тисяч телефонних з'єднань щонайменше тисячі терміналів стільникового чи радіозв'язку, і це за умови, що береться проміжок часу лише в декілька годин до вибуху? Це ж роки роботи, при чому у більшості своїй - це "Сизифова праця"!
І звідки в Дениса інформація, що пан Устименко робив, чи не робив із своїм особистим стільниковим апаратом? І чому факт того, чи він брав свій телефон із собою, чи не брав, на переконання блогера, може якось ідентифікувати цього "колишнього СБУ-шника" на місці інциденту, а тим більше, пов'язати із виконавцями цього дійсно зухвалого злочину?
Чи пан Казанський вважає, що в Україні спецслужби, як за тоталітарних часів, "пишуть" все і всіх про всях випадок? Чи уявляє собі цей "фахівець", яких людських зусиль, інституціональних та технічних можливостей потребує аналогічна по-суті, проте, навіть у США все іще вибіркова робота з ефіром у виконанні Агентства національної безпеки? Це десятки тисяч людей, десятки мільярдів доларів США інвестицій в ІТ-сектор та телекомунікаційну інфраструктуру! Чи спроможна на таке Україна, тим більше в умовах зовнішньої військової агресії? Вочевидь, ні.А звідси випливає питання, навіщо дурити людей, поширюючи пусто-порожні інсинуації та суперечливі сентенції, у змісті яких не маєш жодного поняття? Невже не має для пана Казанського більш рідних та знайомих інформаційних приводів з ОРДЛО, що він намагаєтся продемонструвати свій авторитет на темі, в контексті якої "ні бильмеза не розуміє"?
З іншого боку, немає за що і подякувати СБУ у цій гучній справі. Погодьтеся, частково підтвердити особистість свого колишнього співробітника, який не має жодного стосунку до вбивства а лише забезпечує особисту охорону одній з доньок відомого українсько-грузинського бізнесмена Давіда Жванії - ну зовсім не те, чим можна було б публічно пишатися.
Проте, з іншого боку, таємницю слідства наразі ніхто не відміняв і, маємо надію, Генеральна прокуратура, що здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, надасть адекватну оцінку обставинам та діям конкретних осіб, завдяки яким журналісти одержали можливість зухвало й непрофесійно втручатися у хід розслідування, з одного боку прямо залякувати, а з ішого підло, нишком-тишком наражати на небезпеку можливих свідків, важливість показів яких навіть ніхто не взявся оцінити.

"Галицький форум"

Read More

Остання пісня Соловейка

21 травня цього року припинив роботу, не так давно створений, «редут блокади з окупантами «Соловейко». До свого тримісячного ювілею він не дотягнув всього чотири дні. На помпезній церемонії відкриття «Соловейка» (25 лютого) Семен Семенченко, у майстерно відточеній популістській риториці заявив про те, що редут покладе край трафіку контрабанди та контрафакту з окупованою територією.
На той момент редут нараховував майже 50 бійців та міг дійсно чинити труднощі контрабандистам. Однак політична доцільність його існування припинилася з введення Києвом «офіційної блокади». Це, у свою чергу, означало втрату паном Семенченком підґрунтя для піару та гучних заяв на камери. Навіть посваритись та отримати в морду вже було ні звідки. «Соловейко» почав занепадати. Хлопці швидко усвідомили, що їх просто кажучи кинули та роз’їхалися хто куди. За кілька тижнів з 50 бійців лишилось лише троє. Шашлики та оковита швидко набридли, журналісти перестали приїжджати, а політичний актив Семенченка та Парасюка переключився на нові проекти. Шкода. Хороша була справа та блокада, хлопці там стояли ідейні. А от у керма стояли епічні ідіоти.
Такі умовиводи в принципі може зробити кожен пересічний громадянин. Була блокада та й загнулась. Політичний інструмент піару та популізму для окремих новоспечених нардепів.
Але далеко не кожен знає, що в період «занепаду», коли з «Соловейка» пішов відтік людей і почалась найцікавіша частина його «славетного» життя. Хоч і не велику але частинку кордону редут контролював. В той час коли ідейні блокадники розчарувавшись поїхали додому, редут контролювався наближеними до Семенченка бійцями.  Останні повинні були «заробити» своїм шефам на майбутні вибори. І таки заробили. Заробили та поїхали до столиці. Про схеми заробітку можуть, але певно не захочуть розповідати керівники Маріупольських підприємств. Таких як «Метінвест», «Південний механо-ливарний завод», «Суднобудівельний завод Плаз». Продукція цих, та інших підприємств проводжувала йти на «окупований схід» за встановленими Семенченком тарифами, а його «соловейки» виконували роль банківських терміналів. Виникає риторичне питання, чиї інтереси захищала блокада, якщо статки Семенченка та Парасюка зросли у геометричній прогресії. В той час як «боротьба з контрабандою» з окупантами процвітала, ідейні блокадники розчарувались в край та послали Семена та Володю під три чорти…
Так, на «Соловейку» лишилось всього троє хлопців. Не актуальні політично, не вигідні економічно, для піару непридатні. Терпець останніх блокадників урвався 21 травня. Вони просто спакували свої речі, зайве кинули як є та поїхали геть не дочекавшись на свою заміну. По собі, що правда вони залиши купи сміття, всілякого мотлоху від згорнутих наметів та чисельні калюжі (до вітру ходили хто куди). Їм же там не жити – можна й гадити.
Цікаво, що на це скажуть панове Семенченко та Парасюк? Зрада, саботаж, дезертирство? Чи вони й далі будуть сидіти у столичних офісах попиваючи Чівас? Чи використають кінець «Соловейка» для нових популістських викриків? Хай там як, а їх політтехнологам доведеться поламати голову.

"Галицький форум"

Read More

Чим замінити російські сервіси?

Користувач Інтернету з 20-річним стажем Юрій Аксьонов на шпальтах видання "Finance.UA" розмірковує, чим замінити російські сервіси.
«Яндекс», «Мейл.ру», «Одноклассники», «ВКонтакте» - ось неповний список сайтів, які можуть стати недоступними в Україні. Петро Порошенко підтримав пропозицію Радбезу заблокувати доступ до певних сайтів. Що втрачають користувачі?
У підписаному Порошенком списку санкцій – найбільші інтернет-компанії Росії. Укладачі підійшли до справи з розмахом. Хтось дбайливо скопіпастив посилання на всі веб-сервіси «Яндексу». Холдингу «Мейл.ру» пощастило трохи більше. У список увійшов тільки основний домен і обидві соціальні мережі. Доступ до інших сервісів залежить від провайдера. Якщо обладнання хороше, то можна блокувати конкретні сторінки. Економні провайдери, швидше за все, заблокують всі сайти на піддоменах mail.ru.
Заблоковані сайти входять до десятки найпопулярніших в Україні. Аудиторія «ВКонтакте», «Яндекс» і mail.ru більша, ніж у Facebook. «Одноклассники» трохи популярніші від сайту Приватбанку. Мільйони українців втрачають унікальні сервіси? Анітрохи.
:: VPN
Провайдери заблокують доступ до російських сайтів з українських адрес. Це означає, що будь-який сервіс, який підміняє адресу користувача, допоможе відкрити улюблений «вконтактик». Таких сервісів десятки. Найпростіше встановити браузерний додаток. В офіційних інтернет-магазинах розробників браузерів вистачає безкоштовних додатків. Вибирайте для хрому і мозілли. Встановлюється елементарно, можливо, доведеться зареєструватися.
:: Пошта
Досі використовуєте mail.ru або пошту «Яндексу»? Скажіть спасибі Петру Порошенку і терміново переходьте на gmail. Цей сервіс набагато простіший, зручніший і надійніший. У Google неймовірні спам-фільтри. Я зареєстрував адресу на gmail і «Яндексі» приблизно в один час. «Яндексівським» майже не користуюся, gmail – основна пошта. Чищу спам у «яндексівській» пошті в рази частіше.
:: Соціальні мережі
Для завсідників «ВКонтакте» і «Однокласиников» заборона може бути проблемою. Цінність соціальної мережі у знайомих користувачах, а не софті. Тут допоможе VPN.
:: Немає альтернативи
Мобільним картам «Яндексу» повноцінної альтернативи немає. Компанія багато років розвивала сервіс, він став незамінним помічником київського водія. На перший погляд, є чим замінити. Побудувати маршрут можуть карти Google, Sygic і Maps.me. Останній сервіс входить в «Мейл.ру», але в списку санкцій його немає. Sygic і Maps.me не вимагають підключення до інтернету. Щоб отримати інструкції, достатньо завантажити карту країни. Google і «Яндекс», для побудови маршруту вимагатиме підключення до інтернету.
Навігаторів багато, але як об’їхати пробки, підкаже тільки «Яндекс». Google непогано справляється з об’їздом пробок в країнах, де встановлені муніципальні системи управління транспортом. У Києві такої системи немає, тому Google найчастіше показує пробки не до часу і місця. «Яндекс» збирає дані в декількох джерелах, тому прекрасно обходиться без централізованого постачальника даних про дорожню ситуацію. Ну і в жодному іншому додатку немає голосу прекрасної киянки Оксани Мандрики.
Чи буде працювати додаток після заборони сервісів «Яндексу», поки неясно. Блокування стосується посилань на сайти, тут все залежить від маршрутизації трафіку в додатку. Якщо виконавці підійдуть до заборони формально, то «Яндексу» достатньо не використовувати при обробці запитів користувачів домени з санкційного списку.

"Галицький Форум"

Read More

Нацбанк рекомендує бізнесу перейти на розрахунки в євро

Національний банк України пропонує бізнесу перейти на розрахунки в євро.
З такою пропозицією виступила заступник голови НБУ Катерина Рожкова на круглому столі в понеділок. Вона пояснила очікування тим, що зараз в Україні активно впроваджуються євродирективи.
"Ми вже внесли багато змін до нормативно-правової бази, багато змін ще готуємо, у тому числі щодо комплаєнсу. Як тільки ми імплементуємо все заплановане, нам буде простіше працювати з банками єврозони", – каже Рожкова.
Як зазначається, банкіри готові підтримати ініціативу. "Будемо закривати цю проблему і переводити клієнтів на євро", – пообіцяв голова правління банку "Глобус" Сергій Мамедов.
Втім, перевести всі контракти в євро неможливо. "Азія, Південна Корея, Японія, Китай не хочуть переходити на розрахунки в євро. Тільки долари", – зауважила голова наглядової ради банку "Конкорд@ і процесингового центру ProCard Олена Сусідка.
Більше того, після відкриття коррахунків в євро в європейських банках з часом в українських установ виникнуть ті ж проблеми, які зараз виникли з американськими контрагентами.
"Більшість європейських банків, маючи дочірні банки в США, будують однакові системи контролю. І якщо перевести платежі в євро, будемо мати ті ж питання", – попереджає заступник голови правління Таскомбанку Максим Земляний.
Нагадуємо, національний банк у вівторок, 23 травня, оголосив аукціон з купівлі до 50 млн доларів на міжбанківському валютному ринку. Про це йдеться в повідомленні прес-служби НБУ.
Інформація про результати аукціону буде оприлюднена на сайті Нацбанку. Пропозиції приймаються до 12:45. У травні НБУ купив на аукціонах 209,2 млн доларів.
Аукціон оголошено у зв’язку зі зниженням котирувань на міжбанку з 26,31-26,33 UAH/USD до 26,29-26,31 UAH/USD.
У квітні Національний банк купив на міжбанківському валютному ринку 402,3 млн доларів.

"Галицький форум"

Read More

СБУ заявила, що її участь в акції під будинком антикорупційного активіста – випадковість

До організації мітингу під будинком громадського активіста Віталія Шабуніна може бути причетна СБУ, мовиться в розслідуванні програми «Схеми»
У Службі безпеки України запевняють, що їхній співробітник, який брав участь в акції під будинком антикорупційного активіста Віталія Шабуніна 9 квітня, не розумів, куди їде. Про це повідомив начальник департаменту захисту національної державності СБУ Віктор Кононенко.
Журналісти запитали про участь та роль СБУ у цій акції, на що представник служби підтвердив, що його підлеглий Роман Матковський дійсно був там присутнім, але за «збігом обставин».
«Працювали в екстреному режимі, і багато в чому винен він, те, що він не відпрацював – і не розумів, куди він їде. Але якби розумів, куди він їде, погодьтеся, він би не брав ні «Автомайдан» з собою, ні ветеранів 95-ки (95-ї бригади – ред.) для того, щоб вони йому допомагали. Такі речі так не робляться», – заявив Кононенко.
«Тобто це випадковість. Але за те, що він призвів до звинувачень служби, він понесе відповідне покарання службове», – сказав він.
Віктор Кононенко також заявив, що департамент захисту національної державності не працює стосовно Віталія Шабуніна чи інших українських громадських діячів. Зрештою він вибачився за те, що «змусили пана Шабуніна хвилюватися», але попросив і вибачень антикорупційного активіста перед керівництвом СБУ.
Напередодні під час прес-конференції на запитання журналіста програми «Схеми» щодо «систематичного переслідування тих людей, які незгодні з деякими діями влади», зокрема й про акцію 9 квітня, президент Порошенко закликав «поставитися до роботи Служби безпеки із розумінням» та зазначив, що «СБУ має надзвичайні завдання з огляду на гібридну війну проти України».
У квітні програма «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») повідомила, що на акцію протесту під будинком голови ГО «Центр протидії корупції» Віталія Шабуніна працівники Служби безпеки України виїжджали просто з-під будівлі відомства, діяли злагоджено з мітингувальниками, яких дочекались на метро «Славутич», і кортежем поїхали до будинку активіста, а відеозйомкою акції з дрона на місці подій керував безпосередньо працівник департаменту захисту національної державності СБУ Роман Матковський.

"Галицький форум"

Read More

Колишній радник Обами попередив про насування економічної кризим

Погана новина полягає в тому, що ще одна економічна криза може завдати удару протягом двох років. Але хороша новина полягає в шансах на реалізацію цієї кризи – близько 50%. Тобто зараз розвинений світ наближається до перехрестя, де одна дорога веде до більш високого зростання і більш всеохоплюючої форми капіталізму, а інша – до рецесії, нестабільності й метушні, вважає Мохаммед Ель-Еріан, один з найвідоміших людей на світовому фінансовому ринку, який консультує колишнього президента США Барака Обаму.
Один із сигналів, що свідчить про проблеми в системі, – це Brexit. Інший включає в себе той факт, що 30% світового державного боргу торгуються з від’ємною прибутковістю, тобто інвестори платять гроші за активи у власності. Сюди також можна додати вибори президента Дональда Трампа, вибори у Франції. 18 місяців тому ніхто б не передбачив всі ці події.
За словами експерта, політика стала занадто руйнівною, світ фінансів став надто руйнівним. І зараз світ може перейти до більш сильного, всеохоплюючого зростання, яке знизить політичну поляризацію і політику гніву. Або, навпаки, низьке зростання стане рецесією, штучна фінансова стабільність перейде в нестійку волатильність, а політика стане набагато бруднішою.
На думку Ель-Еріана, метод вибору найкращого шляху складається з чотирьох пунктів.
По-перше, “ми маємо повернутися до інвестування в речі, які сприяють економічному зростанню, інфраструктури, міцнішої податкової системи, серйозного перерозподілу робочої сили”.
По-друге, країни, які можуть собі це дозволити, повинні “використовувати фіскальний простір”, тобто запозичувати кошти для інвестування або зниження податків. Він недвозначно ставить США і Німеччину в цю категорію “і, певною мірою, Великобританію”.
По-третє, необхідно розглянути уроки, отримані з дуже сильної закредитованості деяких країн, як, наприклад, в Латинській Америці в 1980-х рр. Високе боргове навантаження “висмоктує кисень із системи”, обмежуючи зростання, чи то Греція, чи студентські борги в США. “Процес прощення боргів складний, – визнає він, – тому що деякі люди несправедливо збагачуються, але альтернативи гірші”.
По-четверте, системи регіонального та глобального управління потребують реформації. Ель-Еріан порівнює єврозону з табуреткою, у якої півтори ніжки, а не чотири. При цьому одна ніжка цієї табуретки – це валютний союз, а половина іншої – банківський. Відсутніми є фіскальна інтеграція, тобто загальний бюджет і політична гармонізація. Не дивно, що єврозона нестабільна.

"Галицький форум"

Read More

Яким запам’ятається День перемоги-2017?

Безумовно, можна багато списів зламати сперечаючись, чи комусь потрібен День перемоги у сучасній Україні, чи є адекватним знищення людожерських фашистських режимів шляхом їх заміни на більш гуманний комуністичний тоталітаризм, не кажучи вже про далеко не повністю однозначну роль інших учасників національно-визвольних змагань. То все – філософія й роздуми, що є більш об’єктивними у льосі холодного розуму, проте, людьми насамперед, нажаль, керують кіпуче-бурхливі емоції. І цією особливістю, слід відзначити, часто користуються не стільки вітчизняні політики, які, маємо надію, іще не до кінця є ворогами України, прикриваючись іншими громадянствами, скільки відверто ворожі, антиукраїнські сили з близького зарубіжжя.
Нечисельні інциденти з емоційним протистоянням між прихильниками звичного для пост-радянської України сценарію святкування Дня перемоги, який у більшості аспектів нагадував би так званий “Бессмертний полк”, що крокував 9 травня Червоною площею в Москві, та представниками різноманітних українських національно-патріотичних рухів, нажаль, стали черговим елементом прогресуючого карикатуризму в більшості російських та навіть у деяких європейських мас-медія, до якого вдаються антиукраїнські пропагандисти аби змалювати замовлену в Кремлі чергові “мультяшку” про недолугість та розумову неповноцінність України, її влади та пересічних громадян.    

І їх можна зрозуміти, бо вже неможна грошима мотивувати російських військовиків найматися у підрозділи т.зв. першого та другого ешолонів оборони маріонеточних проросійських недореспублік “ДНР” та “ЛНР”. 

Тільки зображаючи українця як дикуна, деградуючого у своєму світогляді до печерного нацизму, що нападає на мирно крокуючих із гвоздичками та портретами дідів (ну, що іще могли вигадати російські політтехнологи?) нащадків тих, хто здобув однозначну перемогу над Третім Рейхом, можна сіяти непорозуміння, розбрат і ворожнечу між людьми однієї по-суті віри, із величним, хоча й гірким минулим.
Всю ту роботу щодо болісного стикання українців один з одним під яскраві спалахи фото і відеокамер, виявляється, координують цілком конкретні люди, що, вочевидь, не тільки самі є достатньо мотивованими фінансово, але й можуть собі дозволити заохочувати й тих стареньких, яких українська держава позбавала свого адекватного піклування через постійну економічну скруту, бо хтось постійно щось краде. 

От і не зайвою виходить для них ота “іудівська” срібляста копійчина, що пробуджує в них надзвичайні й неперевершені драматичні актерські здібності.
Саме це й було продемостровано вранці 9 травня в Київі поблизу станції метрополітену “Арсенальна”, де, фактично, для однієї відеокамери російського інформаційного агентства “Федеральне агентство новин” із Петербургу “попрацювали” декілька літніх та не дуже жіночок, влаштувавши справжнє дійство із “георгієвською” стрічкою та яскраво-червоним вбранням.
Дякуючи “стрімерам” та, власне, самому, відомому блогеру Анатолію Шарію, вдалося зафіксувати фільмуючого для звітності “на гору” витівки стареньких на “Арсенальній”, так би мовити, “координатора”, чи, вірніше сказати, “продюсера” російського агентства “ФАН”, яке, по-суті, стало лише технічною базою для поширення цих жахливих для прорадянського світогляду світлин у всьому проросійському Інетернет-просторі.
І значну роль у цьому, хто б сумнівався, відіграли відомі з перших днів гібридної війни на Донбасі веб-сайти “Русская весна”, “NewsFront”, не кажучи вже про веб-ресурс “АнтиМайдан”, що відомий своїми провокаційними сюжетами іще з часів початку Революції Гідності.
Насправді, подібні сюжети вже настільки нагадують заздалегідь сплановану постановку, що вже пропадає будь-яке бажання не тільки їх аналізувати, але й дивитися, адже нічого нового за всі роки української незалежності ці пропагандисти вигадати не змогли. Все відбувається за накатаним до блиска сценарієм, який відіграють кожен раз дещо інші люди. Навіть складається враження про якійсь конвейєр.
Маємо надію, що українська громада бачить це все і розуміє, що гра на емоціях стареньких не вартує тих копійок, яки за них платяться, аби збурити суспільство, стомлене війною та економічною скрутою.

"Галицький форум"

Read More