Антикорупційними кулаками в обличчя свободі слова

Ось і сталося те, що взагалі ніхто не міг очікувати, навіть у самих депресивних, кошмарних мареннях. Україна вперше з часів Революції Гідності отримала реальний привід здрогнутися від жаху, коли виявлена справжня, абсолютна невмотивована агресія проти журналіста, який займався своєю законною діяльністю.
Заскорузла "совкова", тоталітаристська сутність Віталія Шабуніна перемогла у ньому ж донедавна відданого європейця, інтелигента й християнина, вирвавшись на волю у вигляді, користуючись боксерською лексикою, цинічного і холоднокровного "прямого" в обличчя працівникові незалежного мас-медія.
Яке ж таке запитання з боку кореспондента спровокувало таку надзвичайно неадекватну реакцію пана Шабуніна, який, "прорубивши" журналіста, спокійно продовжив свою ходу, навіть не озирнувшись, чи не потрібна останньому медична допомога.
Слід зазначити, що у людини, яка навіть у дитинстві, дуже давно займалась боксом чи будь-якими іншими одноборствами, на все життя виховуються розуміння, коли і як треба застосовувати фізичну силу. Негідно для шляхетного бійця, моральної та вихованої людини діяти, як вулична шпана, бити зненацька особу кулаком в обличчя. Адже, навіть, якщо припустити, що пан Шабунін намагався принизити журналіста, який завдав йому образи своїм запитанням, або висловленими оціночними судженнями, то напевно б він, як інтелигентна й вихована людина, дав би стусана "в корпус", ну, на крайній випадок ляпаса.
І питання не у фізичній болі чи тілесних ушкодженнях, адже це взагалі окрема тема, яку не хотілося б чіпати. Питання у здійсненні акту публічного приниження свого опонента шляхом фізичного впливу.

При цьому, зрозуміло, що журналіст в обох руках якого недешеве електронне обладнання, а на очах окуляри, не може одночасно знімати матеріал і захищатися від стусанів.
Більш того, будь-який боксер знає, що бити одягнену в окуляри людину в обличчя - це "табу", адже прикрими наслідками такої поведінки, як правило, стають щонайменше поневічане шрамами від розбитого скла обличчя потерпілого і, не Дай Боже, навіть часткова втрата зору.
Це, панове, діяння, яке тягне за собою реальне кримінальне покарання, у т.ч. шляхом обмеження/позбавлення волі, адже, наслідком цього є тимчасова, або повна втрата працездатності потерпілою особою, яка через один, цілком безвідповідальний вияв агресії може на все життя залишитися інвалідом.
Більш того, "прямий" в голову - це завжди струс мозку, в ході якого може бути спровокований розрив судин, наслідком чого може бути інсульт, а з ним й надзвичайно зростає ймовірність настання смерті потерпілого. А це вже інша, більш тяжка кримінальна стаття і більш суворий термін покарання.
І все це у комплексі із явними ознаками перешкоджання законній журналістський діяльності, покарання за яке передбачено ст. 171 Кримінального кодексу України.
Чи надо говорити, що інцидент, виконавцем якого одноосібно став Віталій Шабунін продемонстрував:
1. Наявність обгрунтованих сумнівів, що колишній військовий комісар м.Рівного полковник Олександр Іванович Баладир (нині високопоставлений працівник Рівненської ОДА) не пішов на, вірогідно, вмотивовану ким-ось угоду із власною совістю, підписуючі "білий" білет молодому спортсмену Віталію Шабуніну.  
2. Абсолютну безвідповідальність, психологічну неадекватність і неврівноваженість самого пана Шабуніна, що, з огляду на його публічну діяльність, скоріш за все, нагадує більше не реалізацію задекларованих цілей щодо антикорупційної трансформації українського суспільства, а на зведення власних корпоративних чи особистих рахунків з конкретними представниками українського чиновництва.
3. В України немає жодної надії, не дивлячись на ориманий "Безвіз", стати повноправною частиною об'єднаної Європи допоки в державі є такі провідні реформатори, що сколотили собі ім'я, статки та кар'єру за іноземний кошт, але глибоко в душі залишаються радянським люмпенізованим бидлом, що як свині до корита, дорвалися до європейських демократичних цінностей.
Сумно, панове, гидко і огидно.

Панас Мирний, для "Галицького Форуму"