«Клуб вирішення питань» на українській митниці

Вітчизняні чиновники і посадовці добре освоїли просту як двері схему поліпшення особистого матеріального становища: «спочатку сам створи комерсантам проблему – а потім запропонуй рецепт її вирішення». За відповідну плату.

Брати класичні хабарі м’ятими зеленими папірцями – це вчорашній день українського корупціонера. Неохайно, та і пов’язати можуть, якщо не поділишся. Значно елегантніше створити проблему на рівні закону – а потім запропонувати законні ж послуги для розв’язання цієї проблеми. І як вишенька на торті – прикритися при цьому євроінтеграцією.

Саме цим успішно займається оточення керівництва Міністерства фінансів України. При цьому міністерстві за кошти європейських та американських донорів створили так звану «групу підтримки реформ». До неї входять колишні митники та податківці, які формально не будучи держслужбовцями, фактично вирішують питання державної політики, і впливають на прийняття управлінських рішень.

Дуже зручний статус – електронної декларації не подаєш, про свої статки не звітуєш, формально є фізичною особою підприємцем, але по факту ходиш в Міністерство на роботу і «реформуєш».

Митний напрямок «групи підтримки реформ» Міністерства фінансів очолює Оксана Ніканорова, радник заступника Міністра фінансів України, колишня працівниця митних органівх. До складу «реформаторів» входять і інші одіозні особи, такі як Павло Рябець, в минулому - функціонер Мінсдоха.

Що ж нареформували наші герої, для того, щоб спростити умови ведення бізнесу в Україні у вкрай важкий воєнний час?

Вони розробили зміни до законів, які змусили всіх українських імпортерів та експортерів проходити митницю двічі! Перший раз – при фізичному перетині кордону. Другий раз – їхати на приватні митні термінали, платити гроші власнику за підйом шлагбауму, і чекати може митниця захоче оглянути вантаж.

Митні правила, що діяли до «реформ», передбачали можливість оформити вантаж без заїзду на термінал. Імпортер або експортер подавав декларацію, і митниця вирішувала, чи треба оглядати вантаж. Якщо показувати вантаж митниці всередині країні не було потрібно – податки платилися до бюджету, і машина могла їхати з кордону одразу до отримувача. Більш простим був і механізм експорту, коли вироблені в Україні товари могли їхати від виробника одразу на кордон.

Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, спрощений порядок розмитнення продовжили до 7 листопада 2023.

7 листопада настало, війна триває, а російські ракети і «шахеди» регулярно прилітають по митним і логістичним об’єктам -атак зазнавали митні термінали і склади майже в усіх регіонах України.

Зміни, пролобійовані Ніканоровою та іншими екс-митниками з «групи підримки реформ» призводять до того, що на внутрішніх митницях (відкриті майданчики посеред чистого поля) накопичуються сотні фур. Причому переважну більшість з них митниця як не оглядала, так і не оглядатиме. Але по скупченню фур промазати важко навіть косоруким росіянам. Що вони на жаль не раз доводили на практиці.

Але «реформаторам» це байдуже – на фоні ракет, безпекових ризиків і колапсу на кордоні комерсантів ще легше обілетити.

Експортери та імпортери, які не хочуть їхати на термінал навіть після «реформ», мають отримати статус «авторизованого митного оператора» (АЕО). Запам’ятаймо цю абревіатуру.

Ніканорова & Ко розробили такі правила отримання дозволів для щасливчиків -АЕО, які доволі складно виконати навіть найсумліннішому підприємцю. Формально правила передбачають заповнення стосу паперів, перебудову бухобліку і всіх процесів, і проходження прискіпливої перевірки з боку митниці.

Це великі фінансові і організаційні витрати, процес може затягнутися на місяці і навіть роки. Але не для тих, кому мінфінівці продали індульгенцію через власну кишенькову контору – «консультанта».

Радник замміністра фінансів Оксана Ніканорова з колегами зареєструвала ТОВ «Всеукраїнський Клуб АЕО» (ЄДРПОУ 45409534), де є власником. У бізнесі «клубу» фігурують і інші колишні митники часів Януковича, наприклад люстрований екс-замначальника Чернівецької митниці Валерій Губарєв, екс-помічниця одіозного Руслана Черкаського Оксана Кузнєцова, а також екс-посадовиця Мінсдоху Леся Качуровська

Сама Ніканорова теж не без потенційних зав’язків з Черкаським – її чоловік, Сергій Ніканоров, у 2020 став керівником Енергетичної митниці, яка завжди була в пріоритеті інтересів Черкаського – той сам колись був на посаді начальника цієї митниці, та був звільнений не менш одіозним Калєтніком, подейкують, ніби-то за дуже суттєвий «недонос» корупційного кешу та схеми без відома керівництва. Про те, що творилось на Енергетичній митниці одразу після призначення Ніканорова, писав навіть "Обозреватєль".

Цікаво, чи сприяла Ніканорова, яка вже в той час мала безпосередній доступ до керівництва Міністерства фінансів, призначенню свого чоловіка на цю «хлібну посаду», та чи не пов’язано заснування Ніканоровою «клубу» з тим, що її чоловік втратив посаду, а Черкаського не просто звільнили з посади заступника голови митниці, але й НАБУ завело кримінальну справу за незаконне збагачення? Або, простіше, гроші в сім’ї від чоловікових оборудок закінчились, і довелось засновувати «клуб» для отримання звичної ренти? А чи всі починаючі підприємиці мають 100 тис гривень, щоб просто внести в статутний капітал ТОВ, який ще нічим на ринку не відзначився?

Бізнес модель «клубу» є дуже простою. Підприємства, що втратили можливість спрощеного порядку митного оформлення внаслідок діяльності пані Ніканорової, звертаються до «клубу», платять за послуги, надалі директор клубу, маючи зв’язки в керівництві Мінфіну та на митниці, «вирішує питання» і компанія отримує митні пільги.

Особливої пікантності бізнесу додає те, що українське «рішалово» відбувається за кошти Євросоюзу (оскільки «реформатори» отримують винагороду від донорів ЄС).

Тобто, грошима ЄС фінансується розвиток приватної лавочки Мінфіну, створеної для умовно легального обілечування українських бізнесменів.

Правила «конфлікту інтересів», передбачені європейцями для виконавців грантових проектів в Україні, не поширюються на радницю замміністра Ніканорову, яка одночасно є «координатором митних реформ» і бенефіціаром ТОВ «Всеукраїнський Клуб АЕО»?

З цим питанням слід уважно розбиратися самим ЄС, на що витрачаються його кошти...

Але українському суспільству важливо знати, як працює «драйвер реформ» Мінфіну:

1) Зацікавлені особи з числа керівництва Мінфіну і «групи підтримки реформ» лобіюють законодавство про АЕО, відповідно до якого пересічній компанії дуже важко отримати цей статус без «потужної підтримки» з боку кишенькової консалтингової компанії самого ж Мінфіну;

2) Ті ж самі діячі з Мінфіну скасовують сприятливі умови розмитнення, для того щоб спонукати експортерів і імпортерів отримувати статус АЕО. Для переважної більшості імпортерів та експортерів це означає суттєве погіршення бізнес-клімату.

3) І на фінальному етапі стається блискавична трансформація: «реформатори» Мінфіну стають «консультантами», вирішують питання з митницею, і під вивіскою ТОВ «Всеукраїнський Клуб АЕО» продають омріяний метр кордону всім бажаючим.

Які ще потужні реформи готовлять багатостраждальному бізнесу Мінфінівські реформатори на платній основі? І чи можна зупинити маховик цих нестримних реформ, щоб вони не наробили ще більшої шкоди, і не набудували ще більш масштабних схем особистого збагачення, прикриваючись добрим іменем Євросоюзу?..

Питання риторичні…

"Галицький ФОРУМ"